У чоловіка та жінки народився хлопчик. У 3 роки він пішов у дитячий садок. У 6 років перейшов до школи. Там він відучився 11 років. Навчався чудово, навіть закінчив навчання із золотою медаллю. Хлопцю дуже подобалися у школі уроки суспільствознавства, тому він вирішив вступити до університету на юриста. Адже юриспруденція це так цікаво!
Хлопець склав іспити та вступив на бажаний факультет. 5 років він старанно навчався. І закінчив університет із червоним дипломом! А ось потім розпочалися перші дорослі проблеми.
У країні криза, юристи нікому не потрібні, знайти роботу дуже складно. Але юнак мав блискучу освіту і навіть 2 роки досвіду (він молодець, ще під час навчання підробляв, дбав про своє світле майбутнє). Резюме, вакансії, співбесіди. І знову резюме, вакансії, співбесіди. Не минуло й місяця, як сталося диво.
«Так-так, молодий чоловік. У вас освіта престижного ВНЗ, є знання, та й у фірмі непоганій ви встигли попрацювати. Ви нам безперечно підходите. Ось тільки ви поки що молодий фахівець, тому зарплату високу ми вам запропонувати не можемо. Вакансія помічника та 200 доларів на місяць вас влаштують? У нашій організації є перспективи кар’єрного зростання.
Звісно, хлопець із радістю погоджується. Тепер він – білий комірець, майбутнє фірми. Потрібно працювати, працювати, працювати. Тоді станеш великим професіоналом, високооплачуваним співробітником.
І пішло-поїхало, з 9:00 до 18:00, а то й до 22:00. Дзвінки, папірці, дзвінки, папірці. То аврали, то марне просиджування штанів. І так щодня, щотижня, щороку.
Зрештою хлопець довів, що чогось вартий. І ось має нову посаду, нову зарплату. Скажімо, не 200 доларів, а 500–600. Ось тільки в його житті стало ще більше обов’язків та стресу, а час летить швидше. Можливо, хлопцеві пощастить – через кілька років він отримуватиме 1000 доларів або навіть більше.
Якби щось погане (наприклад, скорочення штату, банкрутство фірми, хвороба), і чоловік втратить роботу. Тому, незважаючи на хронічну втому та професійне вигоряння, наш герой страшенно боїться втратити місце. Він тримається за роботу руками та ногами. Знає, що ходити співбесідами – неприємно, важко, та й у доходах можна легко скотитися вниз. Особливо якщо ти вже «старий» фахівець.
І все-таки чоловікові щастить. Йому вдається допрацювати до пенсії. Можна піти на відпочинок та отримувати чесно заслужені 200-300 доларів на місяць. Але чи назвеш це казкою? І що згадувати у старості? Дзвінки, папірці, візити до держорганів, стілець та стіл, комп’ютер, балаканину колег. А ще відпустка. Раз на рік по 2-3 тижні. У кращому разі це була поїздка на море або дача з шашликами, а в найгіршому – лежання на дивані.
Спосіб життя найманого працівника та нагорода за працю
Так своє життя проживає більшість найманих працівників. Комусь щастить більше, комусь менше. Одним комфортно, вони їздять щороку в Європу, а інші коротають сірі дні від зарплати до зарплати, зрідка наскребаючи дєнюшку на Туреччину чи Єгипет.
Суть одна й та сама – все життя найманих працівників крутиться навколо власне роботи та заробляння грошей на життя (точніше, на оплату рахунків, продуктів, щорічної коротенької відпустки).
Де ти працюєш? Скільки заробляєш? Як успішно пройти співбесіду? Яку професію здобути? Чи придбати нові меблі в кредит чи накопичити на неї грошей із зарплати? Коли розпочати відкладати кошти дітям на вищу освіту? Яка я матиму пенсію? Ось вони, головні питання життя.
І начебто все не так погано. Ось тільки в душі багатьох найманих робітників порожнеча. Вони ніби й не живуть собі, завжди від чогось залежать. Спочатку це батьки, потім школа та універ, подружжя, начальники.
Яка нагорода за працю та терпіння? Декілька сотень доларів на місяць. Декілька днів нормального відпочинку на рік. «Примарна» пенсія десь у далекому майбутньому.
Але в житті є цінніші речі. Ті, що роблять людину щасливою і надають справжнього сенсу життя. Дружба та кохання. Свобода та незалежність. Подорожі, розширення кругозору. Реалізація здібностей та талантів.
На жаль, наймана робота рідко сприяє придбанню перерахованих вище цінностей (любов і дружба – виняток).
Праця «на дядька» забирає волю. Ваші знання, таланти, професійні успіхи приписуються організації, колективу, спільній справі.
Люди не можуть прокидатися, коли захочуть. Через це у багатьох порушуються добові біоритми, що сприяє поганому самопочуттю, хронічній втомі. Працівники змушені майже щодня свого життя погоджувати з начальством: коли не соромно піти до лікаря, а коли у відпустку.
Стабільність прибутку – це ілюзія. Саме зарплата утримує більшість працівників у полоні в організацій. Доходу вистачає, зазвичай, лише підтримку поточного рівня життя. 90% найманих працівників по-справжньому великі гроші і не снилися. Варто їм втратити роботу, як настануть важкі часи безгрошів’я. Єдиним очевидним виходом їм стає пошук нової роботи. Такий самий, як і раніше. Інакше – кінець.
На часті подорожі з метою вивчення культури та традицій інших країн банально не вистачає часу, якщо тільки людина не працює у туристичній фірмі.
Нарешті, творчі здібності та таланти. Про них варто забути. Найманець завжди буде робити те, що потрібно організації, а не йому самому. Він може бути чудовим оратором або літератором, але його змусять складати типові звіти або обдзвонювати клієнтів. Нікому не цікаво, що діється у нього на душі.
Наймана робота може дати людині цілком комфортне та забезпечене життя. Ось тільки навряд чи вона буде гідною та щасливою.
Робота на себе (свій бізнес) – ось шлях по-справжньому успішних, задоволених життям людей. Він також має безліч недоліків. Взагалі, цей шлях набагато складніший, небезпечніший і непередбачуваний. Натомість у роботі на себе немає меж. Ні в грошах, ні в мандрівках, ні в можливостях.
Якщо ви знайшли своє покликання і вважаєте, що гідні кращого, потрібно звільнитися від рабського мислення та способу життя, почавши працювати на себе. Це може бути бізнес, творчість, фріланс, інвестиції. Інформації море – потрібно не чекати відповідної хвилини, а діяти. На цьому все, думаю тепер вам зрозуміло, що вигідніша наймана робота чи свій бізнес!