Як винайшли газовий двигун?

З появою парового двигуна у промисловості почався новий виток розвитку. Стала підвищуватись продуктивність праці, з’являтися масштабні економічні проекти та реалізовуватися нові технічні ідеї. Однак незабаром виявило суттєві недоліки парових машин.

Власники невеликих майстерень та підприємств (а таких було дуже багато) не могли з економічних причин шукати додаткові площі для встановлення громіздкої парової машини. До того ж, необхідно було її обслуговування мати у штаті одного, а краще — двох людей.

Додайте до цього постійні турботи про підтримку необхідної кількості палива для агрегату і ви зрозумієте, що з паровими пристроями все було не так просто. Парові машини почали пристосовувати на екіпажі. І тут стало очевидним, що важкий котел, та ще й із запасом дров (вугілля), принципово не поїде далеко й швидко. Із цим треба було щось вирішувати. Слід зазначити, що до цього моменту вже були досліди із застосуванням у тепловому двигуні не пари, а пороху. Але ці дослідження винахідника Папена часто закінчувалися невдачами і навіть травмами, тому про них забули.

І тут наприкінці ХVIII століття французький інженер Філіп Лебон захопився експериментами щодо отримання нових хімічних сполук. Він зміг після неодноразових спроб отримати газ з тирси (кам’яного вугілля), впливаючи на вихідну сировину високою температурою без доступу повітря.

Отриманий газ Лебон успішно застосував у 1801 році для освітлення готелю «Севіньє», через що цей газ стали називати світильним. Його, втім, можна було назвати й опалювальним, тому що народ швидко оцінив переваги нового джерела енергії і став використовувати його і для обігріву кімнат.

Лебон, однак, зупинятися на своєму успіху не збирався і задумав виготовити легкий (порівняно з паровим) двигун, де можна було б використовувати світильний газ. Проте винахідник помер, не здійснивши задумане. Пройшло кілька десятиліть і роботи з газовим двигуном продовжив Жан Етьєн Ленуар, француз бельгійського походження. Дивним було те, що Ленуар, власне кажучи, був талановитим самоуком, що вміло схоплює все на льоту. Наприклад, у свій час він працював офіціантом у ресторані, де часто збиралися промисловці, інженери та господарі різних майстерень. Там Ленуар міг чути всі обговорення технічних новинок і бути в курсі нових винаходів.

Вийшовши з ресторану, наш герой перебрався на роботу в емальову майстерню. Там Ленуар непогано заробляв і спромігся зібрати певну суму, щоб відкрити свою невелику майстерню. І в цій майстерні Ленуар зрозумів, що для підвищення продуктивності свого підприємства йому гостро необхідний компактний і легкий двигун. Парові машини на той час нашого героя не влаштовували.

Ленуар познайомився з промисловцем Маріноні. Разом вони стали працювати над ідеєю створення нового двигуна, де використовувався б газ. Такий двигун було створено! Причому для займання газу компаньйони вигадали поставити в свій агрегат електричний запальник з батареєю. Мариноні та Ленуар не пошкодували коштів на рекламу свого дітища. Спочатку деякі промисловці стали купувати двигуни Ленуара, але потім у них розчарувалися.

Машини Ленуара-Мариноні були дуже ненажерливими і мали коефіцієнт корисної дії трохи більше 5%. Тобто по суті вони працювали на нагрівання навколишньої атмосфери. Крім цього, для догляду за новим двигуном потрібно досить багато мастила.

А коли в 1867 році на Всесвітній Паризькій виставці анонсували ефективніший газовий агрегат, про Ленуар практично відразу забули. Однак його роботи в галузі теплотехніки стали у нагоді наступним поколінням вчених. І це також дуже важливо.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
ALLBOARD: Каталог полезных статей
%d такие блоггеры, как: